• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Психологічна служба школи
• Просвіта для учнів

Що треба знать про домашне насильство?

Проблема насильства – не нова. Проте якийсь час була відсутня система виявлення насильства і профілактики цього явища.

У сім'ї закладається основа любові, пошани, моральності, терпимості. Діти, які стали свідками або жертвами насильства в сім'ї, нерідко самі переносять цю модель поведінки у своє доросле життя і чинять насильство. Коло замикається. Статистика свідчить про те, що більше половини агресорів, кривдників, злочинців виросли в сім'ях, де відбувалося насильство над близькими або над ними.

Домашнє насильство є однією з найважливіших причин, які сприяють соціальному та психічному нездоров'ю сім'ї.

Насильство в сім'ї – це:стосунки між близькими людьми, коли один гнобить або заподіює іншому фізичної або моральної шкоди;систематичні агресивні і ворожі дії щодо членів сім'ї, внаслідок чого об'єкту насильства може бути заподіяна шкода, травма, приниження, а інколи навіть і смерть.

Насильство наздоганяє нас усюди. Ним активно пригощає телебачення, ми самі часто стаємо очевидцями хамської поведінки на вулиці. Насильство виявляється у найрізноманітніших ситуаціях і формах. Унаслідок проникнення насильства в життя сім'ї руйнується моральність, складність у спадкоємності поколінь. Батьки б'ють своїх нащадків, зростає кількість самосудів – розправ із сімейними тиранами.

Поширенню насильства більшою мірою сприяє і те, що як саме суспільство не готове відкрито обговорювати цю проблему, так і жертви – не готові надати таким фактам розголосу. При зверненні дітей по допомогу і захист до близьких людей рідні інколи ставилися до злочину поблажливо. За експертними оцінками, основна частина потерпілих від сімейного насильства не звертається за допомогою у відповідні державні органи та громадські організації через: небажання «виносити сміття з хати», сором перед друзями, сусідами; небажання зруйнувати сім'ю тощо. Саме тому сімейне насильство є найбільш латентним видом злочину. Інколи при фактах насильства або жорстокого поводження з дітьми в сім'ї, дитячих установах люди виявляють повну байдужість до долі дитини, не повідомляють у відповідні органи.

Причини виникнення насильства в сім'ї– різноманітні. З них можна виділити дві групи: внутрішні (стосунки всередині родини) та зовнішні (різке майнове розшарування суспільства, ослаблення системи державного контролю за регулюванням виробництва і споживанням спиртних напоїв, наркоманія, криза моралі та культури, уразливість прав дитини, яка живе поряд із психічно хворими тощо).

Сімейне насильство викликане соціальними чинниками, стресами у сім'ї, вживанням алкоголю або наркотиків. Удаються до фізичної сили тоді, коли не можуть мирно вплинути на ухвалення тих або інших рішень. Існує багато різних думок про причини насильства в сім'ях. Це можуть бути і психічні порушення, і невисокий культурний рівень подружжя.

Одна група причин нерідко породжує іншу. Найчастіше насильство трапляється у сім'ях соціального ризику, у стресовій ситуації. Останніми роками відбувається зростання різних видів насильства і у злагоджених сім'ях.

Види насильства:

· фізичне

· сексуальне

· психічне – умисне приниження честі та гідності одного члена сім'ї іншим, моральні погрози, образи, шантаж тощо

· економічне

· емоційне

· зневага до потреб дитини (моральна жорстокість, занедбаність)

Насильство в сім’ї має свої особливості:

Ø Це не одноразова дія. Це – процес, що складається з циклів насильства, які тримаються на продовженні стосунків потерпілої особи та кривдника.

Ø Якщо насильство в сім’ї з’явилося один раз, то воно обов’язково повториться.

Ø Таке насильство завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання.

Ø Це насильство між особами, як правило, залежними одне від одного. Найчастіше факт його в сім’ї замовчується й приховується обома сторонами від оточення.

Ø З погляду винуватця, воно є ефективним, швидким і найменш витратним засобом досягнення визначеної мети. Інші, ненасильницькі, методи потребують великих зусиль. Людина не відмовиться від того, що дає ефект, якщо їй не запропонували альтернативи. Якщо насильника не навчити іншого ефективного способу спілкування з близькими людьми, то він і надалі буде чинити над ними насильство.

Ø Реакція як суспільства, так і міліції на випадки насильства в сім’ї часто є неадекватною і навіть ворожою щодо потерпілої жінки, а кримінальні покарання домашніх кривдників бувають більш м’якими порівняно з покаранням за аналогічні порушення, вчинені проти сторонніх осіб.

П’ять основних типів насильства в сім’ї:

1. ЧОЛОВІК – ЖІНКА. 92 – 97% актів насильства щодо жінок чинять чоловіки. Чому так відбувається? Не тому, що чоловіки від природи гірші, а тому, що існують у системі, де переваги мають влада, сила грошей. Утримування чоловіком сім’ї зумовлює залежність жінки, бо домашня праця – виховання дитини, догляд за господарством тощо – не трактується суспільством як праця.

Ми повинні визнати, що останнім часом відбувається і насильство ЖІНКА - ЧОЛОВІК, але воно складає всього 3-8% (тому у викладі матеріалу цієї брошури будемо спиратися на приклади, пов’язані з попередньою ситуацією: ЧОЛОВІК-ЖІНКА).

2. БАТЬКИ – ДІТИ. У ставленні до дітей чоловіки й жінки чинять акти насильства порівну. Дитина має найбільший ризик стати жертвою домашнього насильства, бо вона не може себе захистити. Жінки страждають від чоловіків-кривдників, а діти - як від чоловіків, так і від жінок-жертв. Ось так продовжується пекельний ланцюг насильства. Це необхідно пояснювати потерпілим жінкам, тоді вони, у переважній своїй кількості, припиняють насильство над своїми дітьми.

3. ДОРОСЛІ ДІТИ – БАТЬКИ. Це насильство досить часто (хоч і не завжди) має корені в минулому: діти, які вже виросли, повертають батькам те насильство, яке проти них свого часу чинили батьки.

4. СТАРШІ ДІТИ – МОЛОДШІ ДІТИ. Це віддзеркалення ситуації батько-мати. Старші діти відчули смак влади, вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабкими можна і треба використовувати.

5. ЧЛЕН СІМ’Ї – ІНШИЙ ЧЛЕН СІМ’Ї. Це вид насильства одних членів сім’ї над іншими. У ньому беруть участь свекрухи, невістки, тещі, зяті, бабусі, дідусі, діти, дядьки тощо. Насильство чинять над більш слабкими та беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з обмеженими фізичними чи психічними можливостями; людьми, залежними від інших.

«Захист дитини від насильства»

Нормативно-правова база з попередження насильства у сім'ї і жорстокого поводження з дітьми включає:

Конвенцію про права дитини;

Сімейний Кодекс України (ст. 150,155, 164, 165);

Закон України «Про попередження насильства у сім'ї» від 15.11.01 № 2789-111;

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства у сім'ї або невиконання захисного припису» від 15.05.03 № 759-ІУ.

«Всеукраїнську декларацію протидії насильства», прийняту 26.10.01 Другим Всеукраїнським конгресом жінок.

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї.

Куди звернутися?

Особа, яка постраждала від насильства в сім’ї, може звернутися до:

ü управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

ü відповідних підрозділів органів внутрішніх справ – дільничних інспекторів поліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

ü центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

ü центрів соціально-психологічної допомоги;

ü центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

ü неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї

Декілька практичних порад, як не стати жертвою насилля:

· попереджайте рідних про час свого повернення, якщо це можливо, домовтеся, щоб хтось зустрів вас;

· не створюйте провокаційної зовнішності, сховайте ланцюжки, великі сережки, прикраси;

· попросіть перехожих, щоб провели вас (бажано осіб похилого віку або військових);

· тримайтеся лівого боку вулиці;

· оминайте арки, підземні переходи, темні двори;

· якщо вас хтось переслідує – кричіть! Не бійтеся незручних ситуацій, коли, наприклад, упізнаєте в “переслідувачі” власного сусіда, краще перестрахуватися;

· стукайте у двері та вікна магазинів і квартир, розташованих на першому поверсі.

Номери телефонів куди звенутися за допомогою:

- Національна "гаряча " лінія з попередження насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

з мобільних 116 123

зі стационарних 0 800 500 335

- Безкоштовно, анонімно, цілодобово, конфідеційно Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО "Ла Страда-Україна" 0-800-500-225 зі стаціонарного або 772 з мобільного (пн-пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00).

- Урядова «Гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства 15-47 (цілодобово, анонімно, безкоштовно).

Силка для перегляду відео: https://www.youtube.com/watch?v=VGwE1TIdW9E

Тема: «Життя - найвища цінність»

А ми живі, нам треба поспішати

Зробити щось, лишити по собі.

(Л.Костенко)

Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті, його не можна прожити двічі. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів. Багато видатних людей були у своєму особистому житті нещасливими, але вони зуміли настільки збільшити цінність свого життя, що стали практично безсмертними. Так, кожен день свого свідомого життя Т.Г.Шевченко закарбовував у золоті рядки своїх невмирущих творів. Він писав:

Наша ціль – людське щастя і воля

Розум владний без віри основ

І братерство велике, всесвітнє –

Вільна праця і вільна любов.

Так, людське життя…

Так, людське життя… Воно неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні.

«Життя прожити – не поле перейти». У цьому крилатому вислові втілено одвічне питання про сенс життя. «Навіщо я живу?» - запитує себе людина, пригадуючи минуле або розмірковуючи про майбутнє, розчарувавшись чи зневірившись, або коли відчуває втому чи сумує... Вчені-філософи дійшли висноновку, що прийнятної для всіх відповіді на запиті «Навіщо ми живемо?» - не існує. Так само, як немає єдиного рецепта щастя. Для когось сенс життя полягає у власному щасті родини. Інші сенс життя вбачають у безкорисливому служінні загальному благу. Чимало й таких, хто всі думки та енергію спрямовує на досягнення добробуту або на сходження кар'єрними сходинками. Отже, кожна людина, обираючи собі мету, утверджується як особистість лише тоді, коли чинить відповідно до цієї мети. Втім, розмірковуючи про сенс життя, слід дослухатися до думок інших. Щоб не помилитися, варто співвідносити свої роздуми з моральними постановами. Ось деякі з них: «Багатійте добрими ділами», «Кожен одержить нагороду за свій труд», «Якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам». Дотримання цих правил допомагає уникати ситуацій, коли людина під тиском життєвих обставин починає оцінювати свої попередні вчинки як дріб'язкові або й, взагалі, як хибні, через що почувається вкрай розчарованою, спустошеною.

Сьогодення…

Один із тисяч прикладів: незламний духом та з великою жагою до життя, інвалід АТО, який втратив стопи і кисті рук на фронті, взяв участь у марафоні на 5 км в США. Киянин Вадим Свириденко - інвалід АТО своїм прикладом показав українцям: ми не здаємося. Нас не зламати!

Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі,яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.

Способипрофілактики психоемоційних станів:

o економно витрачайте свої емоційно – енергетичні ресурси;

o будьте оптимістом;

o ігноруйте похмурі сторони життя, позитивно оцінюйте події та ситуації;

o живіть під девізом : «Загалом усе добре, все, що відбувається тільки на краще»;

o сприймайте незадовільні обставини життя як тимчасові та намагайтеся змінювати їх на кращі;

o помічайте свої досягнення та успіхи, хваліть себе за них, радійте досягнутій меті;

o «не прокручуйте» постійно в голові негативні ситуації, краще усвідомте причини помилок та зробіть відповідні висновки;

o візьміть за правило: довше і частіше спілкуватися з приємними людьми та навпаки обмежте спілкування до мінімуму з неприємними;

o необхідно бути гнучким в оцінках дій інших людей. Пам'ятайте, що всі люди мають право на помилки, кожна людина має право на прояв індивідуальності. Спостерігаючи за іншою людиною, звертати увагу те, чим ви з нею схожі і коли хтось зробить те, що вам не подобається, пригадайте, що ви іноді робите подібні речі.

Музикотерапія

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. У наш час музика широко використовується в лікуванні нервової системи.

Проти головного болю, емоційного напруження використовуються такі музичні твори:

При депресивних станах:

 Л.ван Бетховен. Симфонічна увертюра «Егмонт»;

 Ж. Бізе. Сюїта з опери «Кармен»;

 К. Дебюссі «Іверія»;

 Й.Гайдн «Створення світу».

При значній психічній та соматичній втомі:

 Й.С. Бах «Кавова кантата»;

 Б. Бріттен « Пітер граймо»;

 М. де Фалья «Ночі в садах Іспанії»;

 Г. Гедель «Музика на воді».

У стані тривожності:

 Ф. Шопен «Прелюдії»;

 І. Штраус Вальси;

 Ф. Шуберт «Весільні пісні»;

 Дж. Верді Мелодійні арії з опер.

В житті буває багато різних ситуацій коли ти не можеш знайти рішень з виниклої проблеми, тобі завжди допоможуть знайти вихід зі складної ситуаціїї Ти тільки не мовчи поділися зі своєю проблемою з психологом, вчителем, батьками.

Країна пілкується про тебе , діють громадські та державні організації, які готові тобі допомогти. Ось номери гарячих ліній куди треба звернутися:

Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00),

- телефон довіри організації «People in Need» 0800210160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.

Коментарi